Як оцінювати шкільні успіхи своїх дітей
Батькам у відносинах із своїми дітьми необхідно зменшувати хворобливість їх переживань з приводу невдач, допомагати їм емоційно переборювати ситуації, які пов’язані зі шкільними оцінками.
Для того, щоб усі правила виявились ефективними, необхідно їх об’єднати: дитина повинна бути не об’єктом, а співучасником власної оцінки, її слід навчити самостійно оцінювати свої досягнення.
Абетка дисципліни
Сподіваємось, що наведені далі поради (які стосуються не тільки батьків, але й усіх, хто займається вихованням дітей) допоможуть дорослим налагодити добрі та відверті взаємини з дітьми, сприятимуть правильному вихованню і навчанню дітей у школі та вдома.
Демонструйте гарний приклад.
Поводьтеся так, щоб Ваші слова та справи не суперечили одне одному в очах дитини.
Чітко окресліть межі дозволеного.
Узгодьте із членами родини та педагогами єдину лінію поведінки — щоб не сперечатися в присутності дитини. Потім поясніть дитині суть обмежень.
Будьте наполегливими.
Визначивши межі дозволеного, суворо дотримуйте всіх установлених Вами правил без винятку.
Тон, яким повідомляєте вимогу або заборону, повинен бути дружнім
Наказовий тон у жодному разі заборонений. Будь-яка заборона для дитини є важкою, а якщо вона вимовляється дратівливим або владним тоном, то стає важкою удвічі. На запитання: «Чому не можна?» не слід відповідати: «Тому, що я так сказала», «Не можна, та й годі». Необхідно коротко пояснити: «Уже пізно», «Це небезпечно» та ін. Якщо дитина знову запитує: «Чому?», то не тому, що не зрозуміла, а тому, що їй важко перебороти своє бажання порушити заборону.
Зауваження краще висловлювати в безособовій формі.
Наприклад: «Сірниками не граються» замість: «Не чіпай сірники!»; «Цукерки їдять після вечері» замість: «Зараз же поклади цукерку на місце!»
Проводьте «уроки дисципліни» у формі гри.
Така ситуація сприяє перетворенню нудного повчання на цікаве заняття.
Обмежень, вимог і заборон не повинно бути багато й вони повинні бути гнучкими.
Якщо дитина не може впоратися з вимогами, пом’якшіть їх і обов’язково обговоріть.
«Фізичне усунення».
Якщо улюблений порцеляновий сервіз (або цінний наочний посібник) постійно під загрозою бути розтрощеним, простіше прибрати його з очей дитини.
Засуджуйте не дитину, а її вчинки.
Краще сказати: «Не люблю, коли ти розбиваєш чашки з дорогого сервізу», ніж: «Ти такий незграбний!»
Повторення і ще раз повторення!
Навіть найкмітливіша дитина відразу не запам’ятає всі обмеження та вказівки. Головне — не лінуватися і частіше пояснювати суть установлених правил поведінки.
Діти мають коротку пам’ять.
Робіть зауваження відразу після провини дитини, в іншому разі вона не зрозуміє або не запам’ятає уроку.
Не читайте довгих нотацій. Одне коротке зауваження є більш ефективним.
Пояснюйте дитині мотиви Вашої поведінки, якщо вона не розуміє, чого ВИ під неї хочете і чому.
Якщо доводиться карати дитину, то позбавляючи її чогось гарного, ніж роблячи їй погано. Інакше кажучи, краще карати від «плюса» до «нуля», ніж від «нуля» до «мінуса»; причому під «нулем» мається на увазі нейтральний, рівний тон ваших взаємин. «Плюс» означає традиційні свята, маленькі задоволення, які створюють зону радості та відбуваються обов’язково, якщо дитина не зробила нічого поганого. Обмеження виховання вимогами, зауваженнями та «мінусовими» покараннями загрожує втратою контакту з дитиною: у цьому разі домогтися дисципліни буде значно складніше.
Залучайте дитину до прийняття рішень. Радійте за неї, цікав¬теся її думкою, запропонуйте на вибір два шляхи розв’язання складної ситуації та разом обговоріть кращий варіант. Попереджайте конфліктні ситуації. Краще попередити конфлікт, ніж потім розв’язувати проблему.
Будьте поблажливими до непосидючих дітей: батьківські вимоги не повинні суперечити фізіологічним потребам дитини.
Через певні особливості м’язового розвитку дітям важко довго перебувати в статичному положенні.
Біганина, стрибки, інші рухливі дії — прояви природних і дуже важливих для розвитку дитини потреб у русі й пізнанні, їм значно більше, ніж дорослим, необхідно рухатися, випробовувати свої сили, досліджувати предмети. Краще за все спряму¬вати їхню активність на безпечні розваги.
Любіть дитину. Якщо Ви звертаєте увагу на неї тільки тоді, коли вона вередує, б’ється або кусається, не сподівайтеся на ефективність результатів від спонтанних виховних виливів.
Батькам у відносинах із своїми дітьми необхідно зменшувати хворобливість їх переживань з приводу невдач, допомагати їм емоційно переборювати ситуації, які пов’язані зі шкільними оцінками.
Як ставитись до шкільної оцінки в сім’ї? Як зробити так, щоб ставлення батьків позитивно впливало на дитину, а не пригнічувало її?
Правило 1. Пам’ятайте, що спілкуватися в люті, роздратуванні - все одно, що включити в автомобілі „газ” і натиснути на гальма.
Правило 2. Старий, вічний педагогічний гріх. Ми очікуємо від дитини все і зараз. Нам потрібно, щоб дитина вчилася сьогодні добре, ми примушуємо її – вона вчиться, але стає зубрилкою і ненавидить учіння, школу, а може й ... вас.
Правило 3. Ви любите свою дитину, незважаючи на її успіхи у школі. Вона відчуває вашу любов і це допомагає їй бути впевненою в собі.
Правило 4. Дитина очікує від батьків не докорів, а спокійної допомоги.
Правило 5. Щоб позбавити дитину недоліків, намагайтеся вибрати один – той, якого ви хочете позбавитися найбільше, і говоріть тільки про нього.
Правило 6. Порадьтеся із дитиною, почніть з ліквідації тих шкільних труднощів, котрі найзначущіші для неї самої.
Правило 7. Хваліть виконавця, критикуйте – виконання. У ваших силах допомогти відокремити оцінку її особистості від оцінки її роботи.
Правило 8. Оцінка повинна порівнювати сьогоднішні успіхи дитини з її власними вчорашніми.
Правило 9. Не скупіться на похвалу; будуючи стосунки з власною дитиною, не орієнтуйтеся тільки на шкільні оцінки.
Правило 10. Виділіть у морі помилок острівок успіху, на якому зможе укорінюватися дитяча віра в себе і в успіх своїх навчальних зусиль.
Правило 11. Ставте перед дитиною найбільш конкретні та реальні цілі. Не спокушайте дитину цілями, яких неможливо досягти.
Для того, щоб усі правила виявились ефективними, необхідно їх об’єднати: дитина повинна бути не об’єктом, а співучасником власної оцінки, її слід навчити самостійно оцінювати свої досягнення.
Мотивуючи оцінку, вчитель привчає дітей до самоконтролю, самооцінки знань Вона сприймається учнями як справедлива, єдино правильна, як основа створення дружніх взаємин між дітьми, з одного боку, та між учителем і вихованцями з іншого боку.
Обґрунтовуючи оцінку, педагог привчає першокласників до самоаналізу. Є різноманітні способи мотивування оцінних суджень. Один із них – показ кращих зразків виконання завдань. Особливого значення набуває цей прийом для першокласників, які не завжди вміють критично ставитися до своєї роботи. Позитивне ставлення дитини до навчальної діяльності стимулює диференційована оцінка. Вона дає змогу врахувати різні елементи виконаного дитиною навчального завдання – старанність, охайність, правильність.
Абетка дисципліни
Абетка дисципліни
Сподіваємось, що наведені далі поради (які стосуються не тільки батьків, але й усіх, хто займається вихованням дітей) допоможуть дорослим налагодити добрі та відверті взаємини з дітьми, сприятимуть правильному вихованню і навчанню дітей у школі та вдома.
Демонструйте гарний приклад.
Поводьтеся так, щоб Ваші слова та справи не суперечили одне одному в очах дитини.
Чітко окресліть межі дозволеного.
Узгодьте із членами родини та педагогами єдину лінію поведінки — щоб не сперечатися в присутності дитини. Потім поясніть дитині суть обмежень.
Будьте наполегливими.
Визначивши межі дозволеного, суворо дотримуйте всіх установлених Вами правил без винятку.
Тон, яким повідомляєте вимогу або заборону, повинен бути дружнім
Наказовий тон у жодному разі заборонений. Будь-яка заборона для дитини є важкою, а якщо вона вимовляється дратівливим або владним тоном, то стає важкою удвічі. На запитання: «Чому не можна?» не слід відповідати: «Тому, що я так сказала», «Не можна, та й годі». Необхідно коротко пояснити: «Уже пізно», «Це небезпечно» та ін. Якщо дитина знову запитує: «Чому?», то не тому, що не зрозуміла, а тому, що їй важко перебороти своє бажання порушити заборону.
Зауваження краще висловлювати в безособовій формі.
Наприклад: «Сірниками не граються» замість: «Не чіпай сірники!»; «Цукерки їдять після вечері» замість: «Зараз же поклади цукерку на місце!»
Проводьте «уроки дисципліни» у формі гри.
Така ситуація сприяє перетворенню нудного повчання на цікаве заняття.
Обмежень, вимог і заборон не повинно бути багато й вони повинні бути гнучкими.
Якщо дитина не може впоратися з вимогами, пом’якшіть їх і обов’язково обговоріть.
«Фізичне усунення».
Якщо улюблений порцеляновий сервіз (або цінний наочний посібник) постійно під загрозою бути розтрощеним, простіше прибрати його з очей дитини.
Засуджуйте не дитину, а її вчинки.
Краще сказати: «Не люблю, коли ти розбиваєш чашки з дорогого сервізу», ніж: «Ти такий незграбний!»
Повторення і ще раз повторення!
Навіть найкмітливіша дитина відразу не запам’ятає всі обмеження та вказівки. Головне — не лінуватися і частіше пояснювати суть установлених правил поведінки.
Діти мають коротку пам’ять.
Робіть зауваження відразу після провини дитини, в іншому разі вона не зрозуміє або не запам’ятає уроку.
Не читайте довгих нотацій. Одне коротке зауваження є більш ефективним.
Пояснюйте дитині мотиви Вашої поведінки, якщо вона не розуміє, чого ВИ під неї хочете і чому.
Якщо доводиться карати дитину, то позбавляючи її чогось гарного, ніж роблячи їй погано. Інакше кажучи, краще карати від «плюса» до «нуля», ніж від «нуля» до «мінуса»; причому під «нулем» мається на увазі нейтральний, рівний тон ваших взаємин. «Плюс» означає традиційні свята, маленькі задоволення, які створюють зону радості та відбуваються обов’язково, якщо дитина не зробила нічого поганого. Обмеження виховання вимогами, зауваженнями та «мінусовими» покараннями загрожує втратою контакту з дитиною: у цьому разі домогтися дисципліни буде значно складніше.
Залучайте дитину до прийняття рішень. Радійте за неї, цікав¬теся її думкою, запропонуйте на вибір два шляхи розв’язання складної ситуації та разом обговоріть кращий варіант. Попереджайте конфліктні ситуації. Краще попередити конфлікт, ніж потім розв’язувати проблему.
Будьте поблажливими до непосидючих дітей: батьківські вимоги не повинні суперечити фізіологічним потребам дитини.
Через певні особливості м’язового розвитку дітям важко довго перебувати в статичному положенні.
Біганина, стрибки, інші рухливі дії — прояви природних і дуже важливих для розвитку дитини потреб у русі й пізнанні, їм значно більше, ніж дорослим, необхідно рухатися, випробовувати свої сили, досліджувати предмети. Краще за все спряму¬вати їхню активність на безпечні розваги.
Любіть дитину. Якщо Ви звертаєте увагу на неї тільки тоді, коли вона вередує, б’ється або кусається, не сподівайтеся на ефективність результатів від спонтанних виховних виливів.
Демонструйте гарний приклад.
Поводьтеся так, щоб Ваші слова та справи не суперечили одне одному в очах дитини.
Чітко окресліть межі дозволеного.
Узгодьте із членами родини та педагогами єдину лінію поведінки — щоб не сперечатися в присутності дитини. Потім поясніть дитині суть обмежень.
Будьте наполегливими.
Визначивши межі дозволеного, суворо дотримуйте всіх установлених Вами правил без винятку.
Тон, яким повідомляєте вимогу або заборону, повинен бути дружнім
Наказовий тон у жодному разі заборонений. Будь-яка заборона для дитини є важкою, а якщо вона вимовляється дратівливим або владним тоном, то стає важкою удвічі. На запитання: «Чому не можна?» не слід відповідати: «Тому, що я так сказала», «Не можна, та й годі». Необхідно коротко пояснити: «Уже пізно», «Це небезпечно» та ін. Якщо дитина знову запитує: «Чому?», то не тому, що не зрозуміла, а тому, що їй важко перебороти своє бажання порушити заборону.
Зауваження краще висловлювати в безособовій формі.
Наприклад: «Сірниками не граються» замість: «Не чіпай сірники!»; «Цукерки їдять після вечері» замість: «Зараз же поклади цукерку на місце!»
Проводьте «уроки дисципліни» у формі гри.
Така ситуація сприяє перетворенню нудного повчання на цікаве заняття.
Обмежень, вимог і заборон не повинно бути багато й вони повинні бути гнучкими.
Якщо дитина не може впоратися з вимогами, пом’якшіть їх і обов’язково обговоріть.
«Фізичне усунення».
Якщо улюблений порцеляновий сервіз (або цінний наочний посібник) постійно під загрозою бути розтрощеним, простіше прибрати його з очей дитини.
Засуджуйте не дитину, а її вчинки.
Краще сказати: «Не люблю, коли ти розбиваєш чашки з дорогого сервізу», ніж: «Ти такий незграбний!»
Повторення і ще раз повторення!
Навіть найкмітливіша дитина відразу не запам’ятає всі обмеження та вказівки. Головне — не лінуватися і частіше пояснювати суть установлених правил поведінки.
Діти мають коротку пам’ять.
Робіть зауваження відразу після провини дитини, в іншому разі вона не зрозуміє або не запам’ятає уроку.
Не читайте довгих нотацій. Одне коротке зауваження є більш ефективним.
Пояснюйте дитині мотиви Вашої поведінки, якщо вона не розуміє, чого ВИ під неї хочете і чому.
Якщо доводиться карати дитину, то позбавляючи її чогось гарного, ніж роблячи їй погано. Інакше кажучи, краще карати від «плюса» до «нуля», ніж від «нуля» до «мінуса»; причому під «нулем» мається на увазі нейтральний, рівний тон ваших взаємин. «Плюс» означає традиційні свята, маленькі задоволення, які створюють зону радості та відбуваються обов’язково, якщо дитина не зробила нічого поганого. Обмеження виховання вимогами, зауваженнями та «мінусовими» покараннями загрожує втратою контакту з дитиною: у цьому разі домогтися дисципліни буде значно складніше.
Залучайте дитину до прийняття рішень. Радійте за неї, цікав¬теся її думкою, запропонуйте на вибір два шляхи розв’язання складної ситуації та разом обговоріть кращий варіант. Попереджайте конфліктні ситуації. Краще попередити конфлікт, ніж потім розв’язувати проблему.
Будьте поблажливими до непосидючих дітей: батьківські вимоги не повинні суперечити фізіологічним потребам дитини.
Через певні особливості м’язового розвитку дітям важко довго перебувати в статичному положенні.
Біганина, стрибки, інші рухливі дії — прояви природних і дуже важливих для розвитку дитини потреб у русі й пізнанні, їм значно більше, ніж дорослим, необхідно рухатися, випробовувати свої сили, досліджувати предмети. Краще за все спряму¬вати їхню активність на безпечні розваги.
Любіть дитину. Якщо Ви звертаєте увагу на неї тільки тоді, коли вона вередує, б’ється або кусається, не сподівайтеся на ефективність результатів від спонтанних виховних виливів.
7 листопада -початок навчання .
Шановні батьки !
Дід Мороз, Снігурочка та учні 2 класу запрошують вас на Новорічне свято, яке відбудеться 29 грудня о 10 год. 45 хв.
ПОРАДИ БАТЬКАМ
ВИРАЗИ, ЯКІ ТРЕБА ВЖИВАТИ ЯКОМОГА ЧАСТІШЕ ДО ДІТЕЙ:
- Ти в мене дуже розумний (розумна)...
- Ти в мене молодець.
- Які в тебе чудові друзі!
- Я тобі дуже вдячна...
- Порадь мені, будь ласка...
- Я б ніколи не зуміла так зробити, як ти...
- Ти мене завжди правильно розумієш...
"Не виховуйте дітей, все одно вони
будуть схожі на вас. Виховуйте себе"
Англійське прислів’я
Коли ви думали, що я не дивися, я бачив, що ви повісили мій перший малюнок на холодильник, і я одразу ж захотів намалювати інший.
Коли ви думали, що я не дивився, я бачив, що ви нагодували бездомну кішку, і я дізнався, що добре бути турботливим до тварин.
Коли ви думали, що я не дивися, я бачив, що ви зробили мій улюблений пиріг для мене, і я дізнався, що невеликі справи можуть бути особливими і житті.
Коли ви думали, що я не дивися, я почув, що ви молилися, і дізнався, що є Бог, з Яким я міг завжди говорити, і я вчився довіряти Богу.
Коли ви думали, що я не дивися, я бачив, що ви приготували їжу і віднесли її другу, який був хворий, і я дізнався, що всі ми повинні допомагати і турбувати один про одного.
Коли ви думали, що я не дивися, я бачив, що ви віддаєте всій час та гроші, щоб допомагати людям, в яких нічого немає, і я дізнався, що ті, в кого щось ж, повинні допомагати тим, у кого немає нічого.
Коли ви думали, що я не дивися, я бачив, що ви турбуєтеся про наш дім і про всіх у ньому, і я дізнався, що ми повинні піклуватися про те, що нам дано і дорого.
Коли ви думали, що я не дивися, я бачив, як ви ставитеся до своїх обов’язків, навіть коли ви не дуже добре почувалися, і я дізнався, що повинен бути відповідальним, коли я виросту.
Коли ви думали, що я не дивися, я бачив, як сльози текли з ваших очей, і я дізнався, що іноді дещо може завдавати болю, і плакати — це нормально.
Коли ви думали, що я не дивися, я брав більшість уроків із життя, які я повинен знати, щоб бути хорошим та успішним, коли виросту.
Коли ви думали, що я не дивися, я дивився на вас і хотів сказати: «Дякую за те, що я бачив, коли ви думали, що я не дивився!»
Немає коментарів:
Дописати коментар